Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Калина: Що залишимо ми після себе - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ПВО, 03.09.2016 - 01:31
Я Вам скажу - ріст грандіозний. Є ще штрихи, потребуючі корекції, але потенціал відчувається чималий.Вказую на недоліки для виправлення: -страЖденній(можна замінити прикметником змученій); -В кінці 1 стовпчика ставимо знак питання. -після керманичі кома не треба; -піарЯть; - Ще й - окремо; -апостроф в українській клавіатурі знаходиться перед цифрою 1; -після сини - тире. -В останньому стовпчику замість коли краще написати як; -ІЩЕ зійде; -слово нас - зайве. Справжня поезія тільки починається. Вірю, що Ви сприйняли мій комент позитивно. Дякую. Ольга Калина відповів на коментар ПВО, 04.09.2016 - 11:37
Свої перші вірші я почала писати, коли навчалась в початковій школі. У мене вже був списаний цілий загальний зошит на 48 аркушів, коли старший брат взяв червону ручку і повиправляв мої граматичні помилки. Це напевно, було зробленов такій не коректній формі, що на довгі роки у мене пропало бажання писати вірші. Далі я писала, коли вже закінчила школу. Я ходила в бібліотеку, брала книжки з віршами і писала на них пародії. Це були, на мій погляд , не погані пародії. Іще, я писала вірші. З граматкикою і розділовими знаками я не мала впевненості, так, як не довчила в школі, то нікому не показувала те, що писала. Чомусь тоді, в бібліотеках, не було книжок по правопису, тільки в школах і то, на всіх дітей не вистачало підручників. А іти і просити молодших дітей підручники, то мені було соромно. Отак з мене не вийшло поета. Далі життя закрутило і мені було не до віршів. Коли загинув син і на його сторінці почали писати гадості, то я опинилась на сайті і втягнулась в інформаційну війну. Деякий час я отак воювала з російськими троллями, поки мене російська жінка не перетягнула на "Стихи РУ". Потім я подумала, що повинна же бути українська поєзія. Пошукала в інтернеті і знайшла цей Клуб. Так я опинилась тут. Зараз я би хотіла - випустити збірку в честь пам'яті сина. Для цього мені потрібно научитись добре писати вірші і все ж таки, коли вже старість на порозі, вивчити правопис. От і починаю учитись.. У мене старший внук уже в шостому класі, то я думаю, що зимою, коли у мене вже буде більше вільного часу і коли буду робити з ним уроки, я зможу наздогнати втрачене. Я вдячна Вам, що Ви мене поправляєте. Мабуть цих помилок було б менше, якби я не спішила скинути сюди, та іще посеред ночі те, що написала. Щиро Вам дякую ! ПВО відповів на коментар Ольга Калина, 04.09.2016 - 14:20
І я Вам також вдячний за позитивну реакцію, бо моїми діями керувало щире бажання допомогти і підтримати. Тому дуже радію, що ви це прийняли. Ми всі - одна велика сім'я і повинні одне одного підтримувати з усіх сил. Так Бог створив людське суспільство: люди мають служити одне одному, а не знущатися, обкрадати й знищувати.Я б дуже хотів, аби Ваша заповітна мрія збулася. |
|
|