***
Скільки їх буде іще
З іменами й без імені,
Кров’ю і потом замішаних
В попіл війни!?...
Скільки долатиму щем,
Що морозами зимніми
В душу вселяє засніжену
Частка вини?...
Серце розбите у пил
Безутішної матері
Болем моїм оселяється
З болем її
В пам'ять гранітних могил
Некрологами зжатими,
Бо при житті не прощається
З ними навік.
