Як боляче зробити може мама,
ніколи б не подумала вона,
на серці не загоюється рана,
болючіше пульсує все вона.
Як боляче підняти очі стало,
і подивитись в дзеркало душі,
дітей своїх, і щиро розказати,
чому так швидко позабула їх..
Не треба, чуєш..більше слів казати,
вони пусті, не вартують того,
щоб ще годинку вдвох нам погуляти,
згадати як чудово це було.
Чому, чому несправедливо,
так часто повертається життя,
що люди ті яких ми так кохали,
так швидко відрікаються від нас.
К.Д.
