В очах був сум, в душі – тривога, А в серці грала музика «Дощу». Я попросила тиші в Бога, Та більшого і не прошу. У музиці спасіння те шукала, І заплела у свої коси ніч. Надію щиро я плекала, Та кроки долі робила я навстріч. Але в останній відчаю момент Ти краплю життєдайної води подарував. Моєї ти планети диригент, «Не плач, мала», - із посмішкою ти сказав. І я відчула – наближається цунамі, Душа моя десь поміж хмар у небі. Яка веселка пролягла між нами, А ти прошепотів: «Come to me, baby». Брюссель – ще донедавна був лиш «містом», А зараз – то планета, цілий світ. Моє життя зробив він променистим, І кожен день є неповторним, як диво – самоцвіт. ©Баклан К.Ю. 18.03.2015
ID: 594786 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 20.07.2015 09:52:37 © дата внесення змiн: 20.07.2015 09:52:37 автор: Аксінія
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie