В очах був сум, в душі – тривога,
А в серці грала музика «Дощу».
Я попросила тиші в Бога,
Та більшого і не прошу.
У музиці спасіння те шукала,
І заплела у свої коси ніч.
Надію щиро я плекала,
Та кроки долі робила я навстріч.
Але в останній відчаю момент
Ти краплю життєдайної води подарував.
Моєї ти планети диригент,
«Не плач, мала», - із посмішкою ти сказав.
І я відчула – наближається цунамі,
Душа моя десь поміж хмар у небі.
Яка веселка пролягла між нами,
А ти прошепотів: «Come to me, baby».
Брюссель – ще донедавна був лиш «містом»,
А зараз – то планета, цілий світ.
Моє життя зробив він променистим,
І кожен день є неповторним, як диво – самоцвіт.
©Баклан К.Ю. 18.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: Аксінія