Гортала сторінки щоднини,
Пірнала у майбутнє потайки,
Давно немає вже її родини,
Кажуть прокльони люди залюбки.
Її щоденник так вмістив багато,
Були печалі – це вже факт,
Та інколи бувало в неї свято,
І серце в грудях билося у такт.
Доля ламала те родинне древо,
Нищила, мовби буревій,
Сонце світило і гриміло небо,
Про кращу долю думати не смій.
Злетіла в небо, тоді вниз майнула,
Так стрімголов, а ради чого жити,
Про гріх страшний давно забула,
Камінь в душі стомилася носити.
Та крихітка їй простягнула руки,
Така ж самотня, як вона безсила,
Закінчилися безкінечні муки,
Вперше була така щаслива.
Летіла жайворонком в небо,
Співала і хотіла жити,
Хіба багато для людини треба,
Мати надію, вірити, любити.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/1004-gortala-storinki.html