Просто люблю. Не прошу навзаміни нічого.
Просто бажаю, щоб слід залишав у траві,
Мився щодня у промінні світила ясного,
Надих-нашивку носив на своїм рукаві.
Просто люблю, наче мати маленьку дитину,
Листя – гілки, як весняний садок соловей,
Квітка – весну, як павук мережу-павутину,
Гостру шаблюку невтомний моторний Еней.
Просто люблю. Просто дихаю ним після зливи,
Сум вимиваю думками його із очей.
Слово почую – вкриваються квітами ниви.
Погляд впіймаю – і крила ростуть з-над плечей.
Дякую, Яночко. Насправді, інколи думаю (як от вчора-сьогодні), що все , що я пишу, дурня, не варте п'яти копійок. І думаю, що не буду писати більше. А потім щось упхається в голову і мучить. І поки не викладу у вірш, не можу заспокоїтись.
Дякую за тепле слово.