А наші півні, прекрасні птиці
Самі люблять іти на убій.
А наші друзі, дорогі убивці
Принесли нам кривавий водопій.
Ми станемо разом, із сином мати.
І чути краєм вуха, як плаче земля.
Пуста довбешка під дулом автомата.
Головне, що не чужа. Головне, що моя.
Україно, рідна мати.
Ось мертве серце, пробите автоматом.
Рідна ненько, це було варте того.
Ось моє мертве серце - жери його.
А наші свині вдалі патріоти,
Наші діти знають, хто їхній ворог.
Наші харі, чудові прекра-красні морди.
Зірка низом, обведена акуратно колом.
А моя рука вже третій день свербить,
Так їй хочеться убивати корів.
Слава богу, наша совість, честь на місці не сидить:
Завтра я поїду подихати в рів.
Україно, рідна мати.
Ось мертве серце, пробите автоматом.
Рідна ненько, це було варте того.
Ось моє мертве серце - жери його.
А тіло моє замотають у стяг,
А душу мою відправлять у пекло.
Її Ісус не забрав, її Ісус не відтяг.
На вулиці Свободи давно уже смеркло.
Вийти на поле, пройтися по морю,
Побачити руками неземну цю красу.
А славу держави нагодували мною,
Засунули у рота дівочу косу.
Україно, рідна мати.
Ось мертве серце, пробите автоматом.
Рідна ненько, це було варте того.
Ось моє мертве серце - жери його.
А я все дивлюсь крізь віконце
І шукаю місце, де сходить моє сонце.
Чудові трупи де-не-де.
І розумію: сонце ніколи не зійде!
Україно, рідна мати.
Ось мертве серце, пробите автоматом.
Рідна ненько, це було варте того.
Ось моє мертве серце - жери його.
