І знову ти, нікому не потрібна,
Проводиш вечір тут, на самоті.
Й душа вже стала алергійна,
І друзі всі на іншому путі.
І знову ти, знаходиш в собі сили,
Піднятись вгору, до нових вершин.
І віриш, що вони тебе любили,
Покинувши серед важких хвилин.
Вони сміються, радіють життю,
У них усе вже так чудово.
А ти, залишилась всього лиш пам*яттю,
Не повернуться вони заново....
