«Тра-ля-ля, тра-ра-ра»,
веселиться дітвора.
І від сміху: «Ха-ха-ха»,
аж собака вже глуха.
Гралося в дворі маля
і співало: «Тра-ля-ля».
Кіт почув і зам’явчав:
«М’яу-м’яу, м’яу-м’яв».
Потім перескочив пліт,
(хвалькуватий був цей кіт).
Зі всіх сил, як загорлав:
«М’яу-м’яу, м’яу-м’яв».
Вибіг з двору старий пес,
котик миттю кудись щез.
Бо Сірко так загарчав,
(хоч і слуху вже не мав).
«Гав-гав-гав,гав-гав-гав,
я би краще заспівав».
На дві лапи хоче стати,
щоби ще й потанцювати.
Вперся у сусідський пліт,
зачепив якийсь там дріт.
Вмить роздався гучний дзвін:
«Ділі-ділі, ділі-дінь».
Чорний кіт із переляку
приземлився на собаку
і від страху загарчав,
а собака – зам’явчав.
Хоч порода – не погода,
та була така пригода.
Обминають тепер пліт
і Сірко і чорний кіт.