Никто не обнимал меня как ты,
Прижав к себе чтоб не замерзла ночью.
І поцілунком довгим та п'янким
Не цілував так ніжно дивлячись у очі.
Казалось что любить я не смогу
Бо скінчилися всі слова кохання.
Но лишь в судьбу явился ты
Як знову захотілося зізнання.
Ти зараз біля мене, ще не спиш
И громко так шумят соседи.
Ти так тихесенько сопеш,
А я счастливей всех на свете.
