В такие ночи всё вырывается из тебя, как музыка из открытого окна.
Ты оборачиваешься и видишь: салон разогнавшейся на трассе машины, где кто-то занимается любовью
на заднем сиденье, комета, исполненная пчелиной тайны.
Я с обитателями вокзала – они высыпают на платформу ровно в полночь,
когда начинается санитарный час,
и под надзором дорожной полиции пятьдесят девять минут инсценируют отъезд,
а на самом деле ожидают мгновения, когда можно тихо вернуться.
И я – жду. Словно ликвидированное министерство путей сообщения, тёмное здание
среди обычного городского движения –
в нём осело всего лишь несколько сердец.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
--------------------------------------------
У такі ночі все виривається з тебе, як музика з відчиненого вікна.
Ти обертаєшся й бачиш: салон розігнаного на трасі авта, де хтось кохається на
задньому сидінні, комета, повна своєї бджолиної таємниці.
Я з мешканцями вокзалу, які висипають на платформи рівно опівночі,
коли починається санітарна година,
й під поглядами дорожньої поліції п’ятдесят дев’ять хвилин інсценізують від’їзд,
насправді ж чекають миті, коли можна тихо повернутися.
І я – чекаю. Ніби зліквідоване міністерство шляхів сполучення, темна споруда
посеред звичайного міського руху,
в якій осіло всього лише кілька сердець.