Цинкові гроби. Скільки їх уже прийшло?
Цинкові гроби. Скільки їх там полягло?!
Скільки їх вже не вернулось,
Скільки їх на вік заснуло у чужій землі…!
Скільки сліз і скільки горя принесли вони сюди –
Страшні, холодні цинкові гроби.
Цинк цей навіть не зривали -
Землею в ньому засипали.
Мами рідні – й ті не знали
Чи синів своїх ховають?
Чи гроби лиш заривають!?
Боже! Це аж жах бере,
Аж мороз по тілу йде.
Все ж не віриться, що їх ніколи не буде,
Що ніхто - не побачить вже живих
Ясних соколів своїх.
«Вічную памʼять» їм заспіваєм.
Гордо і тихо ми заридаєм…
27.02.1987р.
