Сонце, Алісо, куди це тебе несе?
Досить так швидко рости із блакитних суконь.
Наступного разу вже аспірин не спасе,-
В мозку довбитиме тихим пронизливим стуком.
Крихітко, що ти там, врешті, знайшла?
Гналася за божевіллями, капелюшками.
Кого ти впізнала в оскалі товстого кота,
Що з часом душила дитячі усмІшки подУшками?
Слухай, мала, ти навчилася грати в шахи?
І полюбила троянди усіх кольорів...
Маленька Алісо, а в них вже готові плахи,
Аби пострачати усіх твоїх королів.
Кицю, Алісо, ти знов обдовбалася "в доску",
Ти вже зав'язуй з цим, неблагородна справа.
Наїлася чаю, накрапала в чайники воску.
Прокинься, Алісо, і випий нарешті кави.
