«Коли я йшов у Вінді-Геп
Півпені кинули на хліб,
Бо я прямую прямо в рай...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Чеславу Мілошу – автору «Абетки». Щиро.
Ми всі живемо в середині годинника,
Між його коліщатками та пружинами,
Слухаємо оце вічне «тік-так» маятника
І сперечаємось: хто цей годинник заводить,
Хочемо зазирнути на циферблат
І дізнатися – котра година,
Одне в одного про це перепитуючи.
А коліщатка крутяться –
Без упину й спочинку,
А камінчики виблискують –
Нас до себе ваблячи,
А ми все між гвинтиків бігаємо,
Сенсу цього годинника шукаючи –
Хто його змайстрував і навіщо,
І для чого
Отой час невпинний він міряє...
Світ коліщаток: чи то лабіринт,
Чи то марення Акутагави понуре,
Чи то просто час – чорніє прірвою.
Зав’яжіть очі чорною шматою
І слухайте: це наше «сьогодні»...
Так і є: бігаємо між гвинтиками... а час іде! І нічого з тим не вдіяти! 
Невідомість лякає,то й чіпляємось за коліщатко
Дякую за цікавий відгук!
