Боже, прости Своє грішне творіння,
Що до цих пір зволікав і мовчав,
Що каюсь лиш зараз. На своїх колінах
Я перед Тобою в сумлінні престав.
Жаль, що так довго серце мовчало,
Що часто звернутись до Тебе не міг,
Що сили для цього не вистачало,
І волею, і випадково був гріх.
Боже, звертаюсь в останніх надіях…
Каменем була моя душа.
Жаль, що губив Тебе в своїх затіях,
Коли Ти й на крок мене не лишав.
За свої гріхи прошу в Тебе прощення –
Сила Твоя здатна все подолать.
Я так помилявся в житті цім нікчемнім,
А Ти за все вмієш просто прощать.
Отче, ти в жертву віддав Свого Сина,
Щоб наші простити безумні гріхи.
Боже, прости – Твоя грішна людина
Тебе ж забуває, зустрівши страхи.
Вилікуй ницу, поранену душу,
Котрій не просто піти в Небеса.
Скільки ж я раз Закон Твій порушив,
Хоч і завчасно збагнув би це сам.
Каюсь Тобі в останній надії,
Каюсь в гріхах, ще поки є час.
Грішна душа в сумлінні ще тліє.
Жаль, що раніше не став на цей шлях.
15.11.12
(до дня Прощеної Неділі)
пробачте, кого образив!
Покаятись пізно ніколи не буває. Це ми бачимо на прикладі розбійника, якого розіпнули поруч Ісуса. Він покаявся перед смертю, і Господь пробачив йому гріхи. Ваш вірш дуже гарний, відвертий, душевний і зворушливий. У ньому так багато тепла і світла
Avsian відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00