Боже, прости Своє грішне творіння,
Що до цих пір зволікав і мовчав,
Що каюсь лиш зараз. На своїх колінах
Я перед Тобою в сумлінні престав.
Жаль, що так довго серце мовчало,
Що часто звернутись до Тебе не міг,
Що сили для цього не вистачало,
І волею, і випадково був гріх.
Боже, звертаюсь в останніх надіях…
Каменем була моя душа.
Жаль, що губив Тебе в своїх затіях,
Коли Ти й на крок мене не лишав.
За свої гріхи прошу в Тебе прощення –
Сила Твоя здатна все подолать.
Я так помилявся в житті цім нікчемнім,
А Ти за все вмієш просто прощать.
Отче, ти в жертву віддав Свого Сина,
Щоб наші простити безумні гріхи.
Боже, прости – Твоя грішна людина
Тебе ж забуває, зустрівши страхи.
Вилікуй ницу, поранену душу,
Котрій не просто піти в Небеса.
Скільки ж я раз Закон Твій порушив,
Хоч і завчасно збагнув би це сам.
Каюсь Тобі в останній надії,
Каюсь в гріхах, ще поки є час.
Грішна душа в сумлінні ще тліє.
Жаль, що раніше не став на цей шлях.
15.11.12
(до дня Прощеної Неділі)
пробачте, кого образив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561576
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 22.02.2015
автор: Avsian