Про мене всі забули,
Лежу вже шостий рік,
Нікому вже нема до мене діла.
Не бачать в сірих буднях,
Яскравих вихідних,
Як давній друг їх припадає пилом.
Тепер їх тішить плеєр,
Сабвуфер і ноутбук.
Два нових за старого друга кращі.
Безмежний світ пісенний,
Чудовий, гарний звук
Не змінять на касети вже нізащо.
Господар вже й забув,
Що на одній з касет
Лежать пісні улюблені колишні.
Всі проводи запхнув
Далеко під буфет,
І я тепер заграю лише тишу.
І у одну з ночей
Прокинеться мій Сер,
І довго він не зможе спати знову.
У спогадах людей,
І давніх тих пісень
Йому без мене так буде фіго́во.
Були колись часи,
Коли ще брали всі
Мене з собою в ліс, чи на природу.
Та ті часи пройшли,
І всі тепер не ті –
Закрили інтернетами свободу.
Ремонтували все
Мене самі вони –
А далі так бездушно занедбають.
Знов хочу тих касет,
І щоб у вечори
На вулицю несли, коли гуляють.
Червень 2012
