Одинокий магнітофон

Про  мене  всі  забули,
Лежу  вже  шостий  рік,
Нікому  вже  нема  до  мене  діла.
     Не  бачать  в  сірих  буднях,
     Яскравих  вихідних,
     Як  давній  друг  їх  припадає  пилом.
Тепер  їх  тішить  плеєр,
Сабвуфер  і  ноутбук.
Два  нових  за  старого  друга  кращі.
     Безмежний  світ  пісенний,
     Чудовий,  гарний  звук
     Не  змінять  на  касети  вже  нізащо.

Господар  вже  й  забув,
Що  на  одній  з  касет
Лежать  пісні  улюблені  колишні.
     Всі  проводи  запхнув
     Далеко  під  буфет,
     І  я  тепер  заграю  лише  тишу.
І  у  одну  з  ночей
Прокинеться  мій  Сер,
І  довго  він  не  зможе  спати  знову.
     У  спогадах  людей,
     І  давніх  тих  пісень
     Йому  без  мене  так  буде  фіго́во.

Були  колись  часи,
Коли  ще  брали  всі
Мене  з  собою  в  ліс,  чи  на  природу.
     Та  ті  часи  пройшли,
     І  всі  тепер  не  ті  –  
     Закрили  інтернетами  свободу.
Ремонтували  все
Мене  самі  вони  –  
А  далі  так  бездушно  занедбають.
     Знов  хочу  тих  касет,
     І  щоб  у  вечори
     На  вулицю  несли,  коли  гуляють.

Червень  2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554110
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 23.01.2015
автор: Avsian