ну от скоро! день, два! не важливо! Закрилась! А в ранці ще ходила з живою посмішкою і хмільними оченятами! Набридло! все так швидко закінчується і так важко розпочинається... Дивні ночі за які стидно.....які потрібно проживати частіше ніж раз в рік чи в семестр....я! гордо прохрипіти Я!! Сиджу над повітрям вдивляюсь в величезне дзеркало і не бачу своєї душі! її немає?? Вона спить десь там далеко де і дитинство таке солодке і не повернене! Закрилась, вкрилась, сиджу! Ненавиджу неділі! Вони завжди нудні і скороминучі це як чашка з чаєм ось вона ще повна гаряча і смачна а тут враз і все пусто. Пусто там в середині! Непоясненний стан який мене охопив пару годин тому. День, два! А потім знову життя! Знову оці всі незнайомі люди кумедні вчинки серйозні рішення та стидливі ночі! Я є!!! Я це вона і та і ще якась по словам якихось Шреків з патлами. Хто я? кому я хто? Бачу малюнок і потіють руки і серце стукає частіше! Навіщо це все! Ти ?! Вони?! Я сама! Я одна! І все таке в депресивному роді будь якого самогубці! Шукаю тепло в будь-кого хто запропонує!! Шукаю те тепло яке б гріло завжди яке б примусило грітися тому що на дворі холодно а я без шапки! Шукаю тепло не на тиждень і не на рік....! Шукаю...ходжу блукаю закинутими вулицями тихого місто в надії чогось! Все проходить! На жаль ! Кулька яку я щосили тримаю в руках! Яку примушую бути поруч! Примусити.....Закриваю очі, сльози течуть рікою , мовчу, сиджу, вишу думками десь далеко в повітрі і все розумію що є хто є , а кого не потрібно! Роль! Гра! Комедійна-драма мого життя. Я все і я ніхто.....Я! Я! Хрипло чути той далекий обнадійливий звук і так дратуюче в'їдається той що сковує, той що є. Закохатись, відчути, забути і жити........Минулось, забулось не цікаво ніхто і ніщо а вже так багато часу пройшло від народження! День, два і все!!! Молитва душі, Молитва тіла комусь!! Кішка чи риба! Світ чи сонце! Незалежна! Вільна і скована в кайдани повсякденних дрібниць які і творять все життя!
