Я знаходжусь в цім пеклі вже двадцять із гаком років,
І яку б я колоду не брав - як не ворожив,
З мене чавлять ці люди бодай не останні соки,
А я хочу весни, хочу трішечки більше злив.
Ще одне: "Зачекай!". Ще одне: "Мені холодно, віриш?"
Там розірвані тексти збираються на смітник,
Дні у правильний тон загорнулися - темно-сірий,
Їх складав під диван заощадливий чоловік...
Сісти біля дверей, зачекатися та заснути,
І застудою ввійде холодна, моя весна
Буде кашляти довго, лягати мені на груди -
І шкода, що цього vous ne ecoutez pas...
