Я хочу бути схожим на тебе,
Нічого не боятись, просто бути.
Здається, що це неможливо
Тиск з усюд заважає мені.
Встаючи рано-вранці задумуєшся
Як усе не втратити.
куди ділись усі наші мрії,
Куди піти, щоб повернути їх.
Багато страждань усіх не злічити
І багато питань, для чого вони.
Самі собі протирічим,
Шукаємо винних серед своїх.
Для чого все це, для кого скажіть
Ми будуємо свій затишний дім.
Щоб потім покинути і на завжди бути осторонь...
22.10.12/14:50
♦♣♠♥
Очі, очі, твої очі - сни безмежних мрій.
Хочу, хочу, тебе хочу я зустріти на шляху своїм.
Серце мліє, в очах темно,
в голові одна лиш ти.
Де ти, де ти, хто підскаже
Появись, прилинь-прилинь.
Забуваю я про все, залишаюсь на самоті з собою.
Ледве чути гуркіт з двору,
Не хвилює більш ні чого.
Озираюсь я назад,
Сподіваюсь тебе побачити,
Між рядами сірих спин,
Між похилих тіней будинків.
Давно це було, але пам'ять не обманути
Як це так,ю що один лиш погляд зумів
Заполонити думки мої...
Очі, очі, твої очі.
25.11.12
♦♣♠♥
Давно це було, не згадати мені
Але це було і це так гріє мене.
Твої обійми були не уві сні,
А на яву, і ми кохали,
Що не відвести очей.
Жадоба, як до дорогого вина
Бентежить, що не випив до дна.
Тепер малюю на полотні
Те, що ввижається мені у сні.
Примарою блукаю
Там, де квіти осипають цвіт.
Примарою вештаюсь,
А ти смієшся мені у слід.
Давно це було, не згадати мені
Але це було і це так гріє мене.
Твої обійми були не уві сні,
А на яву, і ми кохали,
Що не відвести очей.
20.04.14/23:38:37
♦♣♠♥
Пів хвилини до зірок,
Пів хвилини до твоїх думок.
Зачитаю новий вірш як в останнє,
Підморгну і поцілую.
Сильно-сильно обніму і не відпущу одразу,
Образи втопимо у вині
І дамо дорогу новизні
Навесні сміх приємний під дощем по воді.
Поволі краплі падають собі не чіпай
Хай дотик їхній волосся причеше
І залише усе як є
Подих рівний на щоці.
Підмалюю мерехтіння в білу ніч,
Не забуду, коли квітку папороті цю знайшов
Й заховав між листами товстих стін
Книги нашої оповідок про любов...
22.06.2014\19:32:33
♦♣♠♥
Не спиться, а діл не впроворот.
Сам сиджу у тісній кімнаті.
Повіки тяжіють на годиннику пізній час
Рано вставати, хочеться усе встигнути.
З точки зрушив, гадав, що цього ні коли не трапиться.
Заговорюю мозок,
Спокійно, ні що не турбує.
Так, пізно, так , знаю.
Ідентичність збиває з пантелику.
День гарний, ніч тиха.
Гаразд, до наступного бачення.
23.06.14/02:23:49
♦♣♠♥
Обертайся Зоре мила
Навкруги чаруй ти зір.
Полотном багряним ясним
Покривай усіх звідусіль.
Наставляй пихатих дочок
Теплоту у дім нести,
Допомагай синам хоробрим
На полі розбрату смерть прийняти гідно.
Захисти сиріт блужденних
Від мук, від нищівного глуму,
Не дай старому на схилі літ
Набратися ганьбі.
Невірні помисли нехай утратять силу.
Колоссям хліба радість ти принось,
Примножуй тим, кому без нього не обійтись.
23.06.14/12:43:55
♦♣♠♥
Нависає глухомань,
Б'є у груди погляд чийсь.
Задіває за живе
Гострий шип
Сердитий на увесь світ.
Пробирає до нитки,
Діватись нікуди.
Вщент розгромлений,
Ліки ще не вигадані.
Тютюн у легенях - запаморочення,
Псуються речі, несуть пожертви матері.
Колодязь повний, але червоної води.
Де люті вбивці країну ріжуть на шматки.
03.08.14/03:25:39
♦♣♠♥
Гукай, хтось таки відгукнеться.
Шахрай ласий здобиччю.
Давай придбай непотріб за безцінь,
Складай макулатуру у сумки.
Поливай брудними витівками.
Збирай каміння спогадів.
Стрибай не стримуй почуттів.
Роби щось, тільки не спи.
03.08.14\03:34:45
♦♣♠♥
Гнути спину - новий наш формат.
Педантичність, буквально їде дах.
Сонце набридло,
На носі рожеві скельця.
Признай, що важко грати за новими правилами.
Поступитись чи йти до кінця,
Перевага не на твоєму боці.
Ще один поліз не у ту браму
Опинаєшся на лаві судійського жаху.
Кров із носа - залежність від фальшу.
Страшно спати, коли із засідки на тебе чекають.
Гомін у вухах, на руках чорна смуга,
Прикро, що увесь час являєшся паскудою.
Розрізаєш нутро, а там завелася цвіль,
Міль шепоче про біль,кров розріджує хміль.
03.08.14/14:26:02
♦♣♠♥
Як твої милі очі
Після гірких розчарувань.
Чи не ввижаються тобі
Пекельні муки у тріщинах кори земної.
Чи ти все віриш у потаємні мрії
Солодких планів приборкувачів стихій.
Корали, перла - шик,
Перебирає тим, що й до того ж не твоє.
Плекаєш надію, рвешся у високу вись.
У горлі першить, сироп не облегчить почервоніння.
Термометр під пахву, не придурюйся мертвим.
Як бачиш, ні хто не повірить.
Пісні твої подразнюють уподобання кволих.
03.08.14/19:48:21
ID:
542551
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.12.2014 14:55:09
© дата внесення змiн: 09.12.2014 14:58:14
автор: Сергій Ладижинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
