Моя Україна – народ український,
Пісенність якого зворушує кров,
Билини і думи чарівні створивший
Про героїзм і красу, і любов.
Це – люди, своєю душею прекрасні!
Вони благородні в своєму труді
Від горя не плачуть, у злиднях терплячі
Від скрути важкої не гнуться вони.
Це – ніжні, турботливі матері наші,
Що все нас чекають з журбою в очах,
Це – мова співуча, чудова, прекрасна,
І житиме вічно в майбутніх віках.
Моя Україна – це хати біленькі,
А біля хатинок вишневі сади,
В садочку співає всю ніч соловейко,
І зорі купаються в хвилях води.
Моя Україна – це жайворон в небі,
Де срібних хмаринок летюча гряда
Збирає і ставить чарівні вертепи,
І ніжну веселку дарує роса.
Це – вічно новий наш Дніпро загадковий,
Що тихо й повільно до моря біжить,
У кручі одягнений, завжди казковий,
Свою незрівнянну красу нам дарить.
Моя Україна – в конваліях білих
У подарованій сонцем весні,
А восени розцвіте у жоржинах,
У журавлиній казковій журбі.
Моя Україна – лани неосяжні,
І велич положистих сивих Карпат,
І співи у горах трембіт голосистих,
І запальний, і веселий гопак.