Так трепетно торкався її рук та ніг,
губами цілував всю ніч і ранок.
Торкнутися душі так і не зміг,
лиш спогади залишив наостанок.
Не говорив ласкавих, ніжних слів,
вона у відповідь холодною була до тебе.
На мить в ній ніжність пробудить зумів,
крізь сон говорячи:"Ходи до мене".
Ішла від нього , бути не хотіла,
він повертав її до себе знову й знов.
Та лиш своє гаряче тіло,
подарувати вміла, а не свою любов.
Таку нестерпну він її терпів,
вона ж словами стріляла прямо в серце.
Він все сильніше так хотів,
її гарячу, із пекучим перцем.
Хотіла ніжності і щирого зізнання,
а він натомість тіло взяв в полон.
Так й не дожило ненародженне кохання,
перетворившись в нездійсненний сон.
