!.08.2014.
Гудки…. гудки ……
У зоні недосяжності…
У ЗМІ – одні чутки,
Або вже зовсім крайності.
Раптом дзвінок лунає сам.
-Що у вас мамо, тату?
-Дякувати, доню,Небесам
Живі на цюю дату.
Вночі літала смерть над головою,
А на світанку стало тихо.
Може мине нас стороною
Оце криваве лихо.
Сьогодні бачив:край села,
Від своїх хат та вулиць,
Шахтарський люд війна мела
І біженці тягнулись.
Із острахом в заплаканих очах,
(Поспіхом ноша взята),
Жінки із дітьми на руках
Ішли під поглядом солдата.
Сказали,щоб тіка́ли,не сиділи тут.
Ко́сить війна проклята.
Куди ж вони біжать і де їх ждуть?
То ж чужина,не рідна хата.
-А, може,тату,й ви якось до нас?
На вас чекають внуки.
У телефоні голос раптом згас.Затихли разом звуки.
-Ми вже не вмієм бігати – старі.
Та й кури, кіт,теличка
Жнива гарячі на дворі
Й некошена травичка.
-----------------------------------
Далекий край,мій рідний дім…
Тягар в душі,неспокій...
Чим помогти вам,рідні,чим
Загоїть сум глибокий?
