Годинник вічно ходить по своєму колу,
Земля також за ним старається повзти.
Не потерплять вони великого розколу.
Не потерпиш, мабуть, цього і ти.
Всі звикли до своїх буденних справ,
А зміна чогось розвалити може
Увесь людський життєвий карнавал.
Цей страх в серцях тримає кожен.
Планети вибухають від історії минулих літ.
Так мало є людей із розумом богів величних,
Хоч в серці кожному ховається квітковий цвіт
Й кроваві розписи митців країн античних.
Так хочеться втекти із замкненого кола
І бути просто не таким як всі страшним.
Насправді, поруч нас блукає правда гола,
А я втомився бути громадянином сліпим.