Здається все уже минуло,
І тихий біль і крик німий,
Здається щось в мені заснуло,
Щось в серці просто потонуло,
Від тих незри́мих, сірих днів,
Від слів, що сипали прокльони,
Від тиші, що палила їх,
Вже зеленіють в гаї крони,
Вже не співають солов'ї,
І я іду сама, до скону,
І тихо дякую тобі,
За ту брехню, за ту зневагу,
За душу, що зітерлась в пил,
За ті вірші і за відвагу,
Якою ти комусь платив...
