Утекло моє щастя,
Мов пісок крізь шпарини
І ніщо відчайдушне в душі не бринить.
Тільки спогади часті
Все ховаю до скрині
Не на сьомому небі – в пітьмі глибини.
– Хочеш бути щасливим? –
Все запитує розум.
– Загадай лиш бажання, чекай і помрій!
Ходять стомлені зливи,
Що породжують грози,
Провіщають відверто весну на землі.
Та вона не приходить
До моєї пустелі.
Зорепадів розкішних не бачу вгорі.
Божевілля негоди –
Ні не зродить камелій,
Тільки гостре каміння несе на поріг.
Утекло моє щастя
За далекі заграви,
Занесло в потойбічність відкриті світи.
Посередині рясту
Точать вістря агави –
Днів моїх особливих, де грався мотив.
14:33, 7.03.2014 рік.
Зображення: http://uk.wikipedia.org/wiki/
