Якби колись хоч хтось сказав мені,
Що я в розкрите посеред зими вікно
Побачу те, що в ці побачив дні,
Повірити у це не зміг би все одно!
Що і без того вбогий мій народ
Слухняний і покірний вище міри
Позичить силу у весняних вод,
Рішучість у пораненого звіра.
Як проти наймитів цей звір піде,
Що кров свою проллє на землю рідну,
Нерівну битву першу поведе,
Дай Бог, щоб не даремну та безплідну!
Що опір нададуть їм не брати,
Лише оскаженілі пси ворожі,
Та люди, що існують без мети,
Й майбутнє розторговують за гроші.
Якби колись хоч хтось сказав мені,
Яка жорстокість буде жити в їх серцях,
Не спав би ночі я, не спав би дні,
Збиваючи братів, немов до цвяха цвях.
щ
