Згадаєш колись, як тебе обнімала
Казала, що тебе люблю
Я так тебе, любий, кохала
Що думала... без тебе помру.
Хотіла щиро вірити й любити,
Але ти вибрав інший шлях.
Ти думав: ну чому ж мені тужити
А я без тебе, як без волі птах.
Шукала, думала загляну в очі,
Але чомусь я так і не знайшла
Тебе б поцілувала я охоче.
Та мить щаслива вже... пройшла.
Ходила я околицями міста
І думала зустіну знов тебе,
І хай пройде вже років триста
Та не забуду, як поцілував мене.
Як плили разом човником, надії
Я думала отак би все життя
Та все ж і не збулися мої мрії.
Прощай, назад немає вороття.
Як квіти без води любов зів'яла
Можливо винних в цьому і нема.
Квіти, може, й ти не поливала.
Нема кохання, що без джерела.
А я нічого так і не навчилась,
Хоч інший і давно у мене є.
З тобою б я назавжди залишилась.
Чомусь без тебе чогось не стає.