Мої думки.Твої слова.
Мої слова,але не значать.
-Така красива...Це вона?".
-Ти плачеш? -Ні.Брешу.Я плачу.
-Вона ніхто.Вона лиш друг.
Та я давно вже зрозуміла.
Що ці слова його - ніщо.
Не втримала.Я не зуміла.
А він пішов.Мовчазно так.
Мене ж звичайний чай дурманив.
Мої думки - тверезий "драг".
Одна химера і омана.
Пішов.Залишив колір лиш.
Такий простий,буденно-сірий.
Із телефону:-Ти вже спиш?
Звичайно,ні.Як завжди - мрію...