У мене є пірсинг в пупку, а у тебе – тунелі у вухах
Навколишнім людям здається чомусь вже, що ми ідеальна пара
Таких собі виродків соціуму. Але ти цих людей не слухай.
Бо, чесно кажучи, мене їхня думка уже дістала.
Ти пишеш благенькі вірші і куриш траву на дозвіллі.
А я, схоже, той «тихий омут», в якому чорти перманентно снують.
І сотні далеких родичів не погуляти у нас на весіллі:
Боюсь, що такі, як ми, не одружаться. Радше помруть.
Я вчусь у Шевченка (і не повіриш, що на відмінно), а ти - у бурсі.
І влітку я їду на батьківщину етнічну – до Греції
Я Сартра люблю, а ти навіть, хто це такий, не в курсі.
Та в наших буденних розмовах буває і він доречним.
В гуртожитку розмалюємо разом шпалери химерними квітами,
Щоб потім якийсь психолог щось нам по Фрейду навалював.
А ми сидітимемо на підлозі і сміятимемось, як обкурені діти
Тих самих квітів, які на стіні щойно намалювали ми.
