Поміж кущиків й дерев,
Під грибком чийсь хвіст завмер!
Сірий,куций,невеликий,
Наче ниткою пришитий,
Нерухомо так стояв,
Що ніхто би й не пізнав,
Що то зайчик довговухий
Спів пташок здалеку слухав!
Міг би й ближче підійти -
Та боявся,що пташки,
Вчувши заячі стрибки,
Зможуть вдалеч відлетіти
Й стихнуть зразу пісеньки!
Тож чекаючи на маму,
Співом тим себе він тішив!
Гриз грибок стиха зубами
Й лапками крутив горішок!
