Мамі і бабусі посвячую.
Медом, сонцем і ранком пахнуть трави високі,
Спокій стелиться низом, мов білий туман.
Сільський цвинтар втопає у тиші глибокій,
Мій цілитель роз'ятренних ран...
....................................................................
Побреду по росі, зберу її до краплини,
Дві могилки знайду, постою над ними,
Доторкнусь до хрестів і поплачу тихенько -
Відпочинь, зболіле серденько.
Помолюсь, попрощаюсь і піду за ворота,
Спочивайте кохані, я ще повернусь.
Відчувала завжди́ ва́шу ніжність й турботу,
До землі вам за це поклонюсь.
...............................................................................
Пахнуть небом і сонцем трави вранці для мене,
Дві могилки у вічнісь пливуть, мов човни.
А навколо буя розмаїття зелене
Все чекає мене щовесни.
Тяжко втрачати бубусів і дідусів! Та батьків - це набагато важче! Тим більш, що батьки так кохали один одного до останнього подиху моєї мамусі!Царство Небесне тим хто пішов у Вічність!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій дідусь загинув на фронті, а батько кинув, коли була у дев’ятому класі, так що мама і бабуся найрідніші, найближчі, найдорожчі
так приємно що читаєте 
Всім їм пам"ять наша.
