Недопалок серця та вічне бродіння
По точці відступлення, тихе сумління
Все втратило сенс - лиш куріння, лизання
У темному світі страшенне мовчання…
Лиш десь лине крик самотній, кривавий
Від нашого вбивства та часом відданий
Від подиху смерті та попелу духу
Від того, що ходим по трупам та муках
Та прийде кінець, час безодні настав
Я чую смердіння в устах та в ділах
Ми зіпсоване військо, що піде на війну,
Яке потім закриють у вічну пітьму…
А тепер, лиш скажи…Ти бачиш цього чи ні?
Але знаєш…ти краще мовчи,
Зрозумієш це потім,
Коли у кінці, візьмуть гору не ти, а Вони…
