Здавалося б давно вже не дурний
І зник з очей той блиск пустий
Набрався досвіду доволі
В стосунках з`їв уже пуд солі.
А та жаринка у її очах
Струмочок золота, що лине по плечах
І ніби заново родився
В її вустах я заблудився.
Долоні, що так ніжно зігрівав-
Ти знай, я це запамятав!
Солодкий присмак поцілунку
Що зводить з розуму і думка.
Я берегти тебе готовий все життя ,
Бо ти- моє малесеньке дитя,
Бо ти- мій промінь сонця в темну пору,
Бо ти, як вихор, мчиш мене угору
