Я сьогодні - не один,
Адамо і лезо свічки...
Розмальовує камін
по стіні
розморожені пісні,
візерунки потойбіччя,
бризки полум"я з полін
на вікні.
А за ним шепоче сніг
в унісон із Сальваторе,
як колись він вперше ліг
на плече.
І залишив тихий щем,
лиш мелодія повтором
по щоках забутих слів
потече.
Риски-зморшки від років
на обличчі у гітари,
від вогню беззвучний спів -
полиск струн.
Ноти-діти по листу,
над еспрессо цівка пари.
...Сірим попелом дотлів
тихий сум.
