не варто все житя ловити в небі синю птаху
хапати зорі з неба, щоб не видатись невдахою
нові вершини підкоряти, втілювати мрії
і захлинатись час від часу в ідейному вирі
_ бачу все, хоч очі вже повіками покриті
нехай не плачуть ті, хто взяв з собою штучні квіти
давно уже за шлях цей _ сплатив подвійне мито
тож ці рядки вже будуть моїм другим заповітом
не так давно _ бачив руки, що стікали кров'ю
і бачили це всі, хто був тоді зі мною поряд
і ледь не божеволіли, коли з'являлись рани
і знов _ йшов змивати кров із рук своїх у ванну
наразі чесно _ зробив, бо так всім буде краще
відправивши себе у вогняну химерну пащу
занадто важко світ змінити, маючи всі шанси
наштовхуючи всіх на гріх, караючи авансом.
цей погляд, хоч і не навмисний, вмить псує людину
ці дотик, слово, навіть жест - всі визнають провину
ці досліди над душами вже треба припинити...
_ бачу все, і не зрадію дивним штучним квітам
_ прагнув кращого колись, і мав пріорітети
мабуть запам'ятають хоч і психом, та дотепним
_ завжди ставив всі потреби вище своїх власних
і _ вкладав в людей усе, що тільки можна вкласти!
***
зав'язую займенник "Я" вживати. та, мабуть, даремно:
хто читає - по собі рівняє. це завжди приємно...
