Ой ламай ти мене, буревію,
Я вмерти хотіла б одразу.
Зізнатися щиро не смію,
Лиш мовчки ковтаю образу.
Серденько ятрить безупинно,
Змірилося, звикло, нещасне.
Хай тліє мій вогник ледь видно,
Та знай: він ще довго не згасне.
Зламай мене всю, буревію,
Я жити не бачу нащо.
Від торкань його тихо млію,
Вмираю, як довго не бачу.
Загрузла в брехливій трясині,
Кожен день – це невпинний полон.
Буревію, даруй мені сили
Пережити спокусливий сон.
Не ломай мою надію,
Буревію,
Я поля свої засію
Як умію,
Я сади свої заквітчу
Пелюстками,
Я коханням все засвідчу
Поміж нами.
Я розтрачу усі сили
Молодії,
Щоб вітри не закусили
Мої мрії.
Я слозами змочу сушу
Нехай родить,
Я продам за тебе душу,
Благородний.
