Ой ламай ти мене, буревію,
Я вмерти хотіла б одразу.
Зізнатися щиро не смію,
Лиш мовчки ковтаю образу.
Серденько ятрить безупинно,
Змірилося, звикло, нещасне.
Хай тліє мій вогник ледь видно,
Та знай: він ще довго не згасне.
Зламай мене всю, буревію,
Я жити не бачу нащо.
Від торкань його тихо млію,
Вмираю, як довго не бачу.
Загрузла в брехливій трясині,
Кожен день – це невпинний полон.
Буревію, даруй мені сили
Пережити спокусливий сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389515
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Беллатрисса Турнесоль