Вона тихенько плакала вночі,
чекаючи на нього,
А він собі гуляв десь уночі,
не думавши про неї.
Вона з життям боролася,
щоб бути разом з ним,
А він її покинув,
щоб жити вже без неї.
Вона йому любов
велику дарувала,
А він узяв і викинув,
любов ту щиру.
Вона життя б віддала,
заради нього,
А він пішов б собі,
забувши про життя її.
Вона хотіла щастя і любові,
в житті хоч раз відчути,
А він хотів піти,
залишивши лиш біль і горе.
Вона б заради нього
пішла до краю світу,
А він лишив би там її,
в самотності і в горі.
Вона забула б все, і зраду,
і біль, яку приносив він,
Лише б на мить відчути
дотик губ його холодних.
Душа померла вже її,
не знаючи, ні щастя, ні любові.
А він гуляє далі у ночі,
забувши про любов її.
