Присвячено синочку Ярославу і донечці Руслані
Хто би так потішав?
Хто би так зустрічав?
То - мої малючки-кошенята.
Ключ лишень проверну -
Вже хлоп'я та дівча
Тупотять із підскоком до тата.
Дві маленькі душі -
Найдорожчий мій скарб,
Що зростає у вроді і силі.
Згадка рідних імен,
Як солодкий нектар,
Живить кожну клітиночку тіла.
Забарився, гаруючи
На результат,
Прокапарив до пізньої ночі.
Цілий день так хотів
До своїх янголят,
А у соннеє царство ускочив.
На столі, як і вчора,
Безладдя чудне,
На полиці улюблена книжка.
Кошенята мої,
Не діждавши мене,
Зігрівають малесенькі ліжка.
Знову я не почув
Чарівних голосів.
Що ж, провину спокутувать мушу:
Відкладаємо все
До найкращих часів,
А виходить, виснажуєм душі.
Натомившись за день,
Дітки солодко сплять
У покої своїм напівтемнім.
Болем стишеним
Збиті колінки горять.
Я втішаюсь видовищем щемним.
5 серпня 2007 року
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №16, Хабаровськ, 2010 р.
- Літературно-художній альманах «Усі ми родом із дитинства», Хмельницький, Видавець Стасюк Л.С., 2012 р.
Оценка поэта: 5 Вірш ніжний, добрий, зворушливий. Від нього віє теплом, сімейним затишком. Не усі діти мають таке щастя відчути любов батька.
Щастя Вам та Вашій родині!!!
Та хочу внести декілька пропозицій: перечитайте другу строфу, там у останньому рядку не вистачає одного складу і якби було "клітиночку" тіла, то ритм не збивався. Те ж саме із третьою строфою, якщо "ускочив", то читається в такт.
І в останній строфі "збить" - мабуть описка.
У мене теж дуже багато слабих місць у віршах. Не ображайтеся.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тамаро! Ваші поради дуже слушні, тому я відразу вніс поправки до тексту. Дивно, що навіть моя помічниця, яка перша отримує нові тексти, не помітила, хоча-б, граматичну помилку. Я радо сприймаю всі зауваження від читачів, тим більш, що сам не професіонал у цій справі, а серед членів Клубу є хороші поети. Не ображатимусь навіть на сувору критику. Ще раз дуже вдячний!
Оцінка 5!!!
Усі б батьки любили так своїх дітей! 
