В полі, в осінньому полі, дід Іван землю орав,
В полі, як жайворон в небі, пісню про волю співав.
В полі, в осінньому полі в небі кружляли круки,
Сталінські роки, роки довоєнні - сльози страждань і журби.
В полі, в осінньому полі, його розстріляли кати,
Щоб правди не знали, не знали сваволі, кругом замели всі сліди.
Правду онукам лише відписали, що з вірою в Бога він жив,
Що безневинно його розстріляли, він землю плекати любив.
Правнука назвали Іваном,схожий на діда, з характером вдалим,
Роки нестримно в минуле летять, нині Івану за п'ятдесят.
