Життя обірвалось і серце не б’ється,
В повітрі гарячому крик роздається,
Затихла на мить безжальна країна,
Душа полетіла і вмить стала вільна.
Покинула тіло, з життям не сумісна,
І вже не важливо чи та була грішна,
Людини не стало, а жила так мало,
Біда цього ранку на неї чекала.
Душа не вернеться - хай світ розіб'ється,
Тепер все скінчилось - ніхто не сміється,
Душа закричала і сльози пролила:
«Я жити хотіла, повірте, хотіла…»
Вірш, що навіює сум і водночас глибокі роздуми про важливість життя, про його неоціненність!
Дякую, дуже сподобалось це творіння!
Заберу у обране!
Намагатимусь частіше відвідувати Вашу сторіночку, і слідкуватиму за оновленнями!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно, що так високо оцінили Життя така річ, що в неї не проходить принцип "втративши - ціниш", адже воно дається лише раз, тому потрібно намагатись шукати доказів цінності життя деінде (адже вчасно цінити вдається чомусь не всім)....
Приємно, що завітали...
Шкода що так є.думаю світ там кращий,теплий!ніхто там не бориться.тому кожен з нас там буде.гарно Колічка.чутево!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олеся. Радий, що ти оцінила. Боляче спостерігати за подібним, але світ такий, який є і ми повинні його сприймати з усіма його болями і розчаруваннями . Я також надіюсь, що там... буде тепло