я бачу те, чого ніхто не бачить,
Не прочитає у книжках пророків.
Я бачу очі неба, які плачуть,
Коли у ньому хтось шукає спокій.
І серед мороку криваво сонце зійде,
І розповзеться хмарою пітьма.
Небо велике, чисте, тихе, срібне,
Але насправді там іде війна.
На скелі тінь сидить, здійнявши грізно крила -
Це демон ночі, звергнутий з небес.
Безжально нищить світло його силу,
Цієї миті дух його воскрес.
Було так важко небо залишити,
Він чорна тінь. Він не такий, як всі.
І на землі, щоб грішну кров пролити,
Але у нього сльози на щоці.
Торкнусь руки - він дико відсахнеться,
В його очах щось загнане і зле.
Я відчуваю - його серце б'ється,
Давно вже чорне, але ще живе.
Погляне гордо на вогненне сонце,
Опустить тихо крила Демон ночі.
Я розкажу йому усе про світ цей,
А він мені лиш тихо прошепоче:
"Облиш мене. Нічого не змінити.
Не вір у мене, Ангел, краще йди".
Я так його хотіла зупинити,
та він метнувся в прірву зі скали.
