Хочу кохати, щиро любити,
Хочу страждати, а потім радіти,
Життю радіти так, як ніколи,
За все те разом дякувати долі.
Доленько, доле, ти мов те поле,
То хліба стиглі, то стерня коле,
Коле, аж серце біль навпіл крає,
Душа гірко плаче, ніхто того не знає.
Ніхто не знає, і не почує,
Доля, мов циганка, своє диктує.
Доленька, доле, де ти блукаєш?
Одного любиш, другого караєш.
Вини він не має перед тобою,
Тебе він чекає завжди з журбою,
Доленько, доле, ти мов билина,
А я без тебе, мов сиротина.
Доленько, доле, де ти блукаєш?
Може для мене щастя шукаєш.
ID:
344799
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.06.2012 18:28:07
© дата внесення змiн: 18.06.2012 18:28:07
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|