Хочу дещо вас спитати:
Чи не надоїло, брати,
Вам у кільватері плисти?
Так на обміль можна сісти.
Знаю. Корабель наш, звісно,
Не іде, як треба, дійсно.
Він хитається поволі,
Визнава тяжкої долі.
Він пливе під вітер в морі,
І висять над нами зорі.
І ніхто не може знати,
Де ми маємо пристати.
Я, народ, вас закликаю
І на працю визиваю.
Щоб готове не чекали,
Шлюпки швидко будували.
В них синів своїх саджайте,
І їм щастя побажайте.
Щоб знайшли вони нам пристань,
Подолав велику відстань.
Попливем ми всі за ними,
За синами молодими.
Корабель тоді пристане,
І життя найкращим стане.
