Весна...весна...весна...весна...
Така прекрасна, неземна.
І ніжністю цвіте душа-
Її душа котра зазнала щастя.
Зазнала щастя,лиш на мить,
Й та мить, здавалось, не скінчиться...!
Здавалося буде тривати вічно!
Але пройшла та тиха нічка...
І гаснуть зорі у душі...
Настав світанок,зрозуміла!
Що ще ніколи не любила...
То був лиш сон - миттєве щастя.
Це лиш примарилась любов.