В тебе зими, в мене – весни:
Ластівки тепло принесли,
Трави пахнуть соковито,
Півень ходить гордовито.
Розтопило сонце стріхи,
Розплели бруньки горіхи,
Розбудило пташку ранню
Молоде ясне світання,
Квітнуть ніжні абрикоси,
Пелюстки падуть у роси
І усе таке святкове: веселкове-веселкове!...
В тебе весни, в мене – літо:
Пахнуть медом жовті липи,
Квітне поле волошками
Під самими небесами.
Дітвора біжить щодуху,
Комусь бриль спада на вуха.
У дворі рояться мухи,
І довкола стільки руху.
Засинає ясне сонце
На малесенькій долоньці
І усе таке святкове: веселкове-веселкове!
В тебе літо, в мене – осінь:
Стигле жито у покосах,
Кошик яблук біля хати,
Гарбузи лежать пихато.
За карнизом пташенята
«до весни» пищать завзято!
Золоті дари в коморі,
І листочки кольорові.
Димом стеляться тумани,
Все поволі засинає,
Та усе таке святкове: веселкове-веселкове!
В тебе осінь , в мене – зими:
Дмуть вітри, що мають сили,
На шибках мороз в дарунок
Вишиває візерунок.
Чешуть коси посивілі
Попід небом заметілі
І хрумкий сніжок літає,
Дітвора потіху має.
У куточку, на загаті,
Снігурі пищать завзято.
І усе таке святкове: новорічне та святкове!