Самотність дивиться в обличчя
Веде щораз в глибини пізнання
Вирішує продовження сторіччя
Як змінить лік історія життя
І не дала ти вибору сьогодні
Хоча усе зробила навмання
Та все ж, мабуть, напередодні
Вогнем палала ще ілюзія моя
І не побачив кольору прощання
Хоч впізнавав його до пір не раз
Безглуздо вічна музика кохання
Тепер лунає без твоїх прикрас
Ще світить марево,мов у надії
Поміж розхристаних сердець
Вогнями вабить сіре покоління
Сліпий та вигнаний митець
І ти блукаєш марно без упину
Шукаєш тихо в темряві себе
Не проміняйте ви свою єдину
Ви з нею втратите і все святе
